Благовірний князь Давид Чернігівський (†1123)

День пам’яті: Собор Чернігівських Святих (Перша субота після свята Ап. Петра і Павла).

Переказ, що відноситься до часу удільного Чернігівського князівства.

1 серпня 1123 р. Чернігівський князь Давид Святославович лежав на смертному одрі. Митрополит Феоктист, помітивши близькість його кончини, велів співати канон Хресту Господню. У той час влетів білий голуб і сіл на груди вмираючого. Князь помер, а голуб полетів, наповнивши храмину пахощами. Тіло князя внесли в Спаський храм, але побачивши, що над хрестом храму з’явилася зірка, яка відійшла і зупинилася над хрестом Бориса і Гліба, понесли туди тіло князя. Так як труна не була ще готова, а сонце вже заходило, Митрополит Феоктист хотів відкласти поховання до ранку. Але йому повідомили, що сонце не ховається, а стоїть на одному місці. Тільки-но принесли труну, як сонце зникло за обрієм.

У цьому переказі, який довго зберігався в народі, за допомогою усних переказів, як не можна більше позначилися симпатія і повага народу до князя Давида, який відрізнявся благочестям, рідкою добротою і лагідною вдачею.

Усипальницею Чернігівських князів у ті часи слугував Спасо-Преображенський собор: у ньому були поховані і Мстислав Удалий – засновник храму, і Святослав Ярославич – родоначальник князів Чернігівських, і син його Борис, вбитий у війні зі своїми дядьками, і Гліб Святославович. Давид же Святославович похований у храмі, їм самим побудованім.

Втративши в 1120 р. сина Ростислава, князь, з любові до сина і благоговіння до святих князів Борису і Гліба, побудував храм в ім’я Їх – освячений святителем Феоктистом. Останній був причислений до ліку святих і спочиває в Печерській обителі.

Порівнюючи це з літописним повідомленням про любов Святителя до князя Давида, знаходимо підтвердження, що князь дійсно відрізнявся високими моральними якостями.