Преподобна Смарагда (Онищенко), сповідниця Ніжинська (†1945)

Ігуменя Смарагда (в миру Іуліанія Аврамівна Онищенко) народилась 2 (15) січня 1858 р. в селі Марківці Козелецького повіту Чернігівської губернії. Батьки преподобної Авраам і Марія походили з козацького роду. У сім’ї Онищенків було семеро дітей. З ранніх років батьки виховували своїх нащадків в благочесті, в любові до Бога і ближніх. Коли Уляні сповнилось сім років, від тяжкої хвороби помер її батько, родина опинилася у важкому становищі: за борги прийшлось продати останню годувальницю – корову. Маленька Уляна часто хворіла, мати навіть не сподівалась, що її донька зостанеться в живих, тому для дівчинки було вже заготовлено домовину.

         Поклавши всю надію на волю Божу, за порадою місцевого священика, мати преподобної відвезла доньку до училища для дівчат-сиріт при Введенському дівочому монастирі міста Ніжина. Матушка згадувала згодом, що з майна при ній була тільки труна. Зміцнівши духом і тілом під Покровом Божої Матері, Уляна стала ревно навчатися, старанно виконувати вказівки наставниць. З ніжністю згадувала матушка Смарагда свої юні роки: «В Монастирі я отримала і виховання, і освіту… навчилася малювати, в’язати, вишивати, малярським роботам, живопису, співам, читанню…».

     Після успішного закінчення училища Ульяна Онищенко поступила послушницею до Введенського дівочого монастиря м. Ніжина, де після проходження належного послуху сподобилася ангельського чину, а з часом отримала послух благочинної монастиря. Багато потрудилась преподобна на благо обителі і її сестер. Монастир розквітав як зовні, так і з середини.

         У 1914 р., після смерті ігумені Валентини, сестри Введенської обителі одноголосно обрали благочинну монахиню Смарагду своєю новою настоятелькою. Преподобна довго не наважувалася взяти на себе цей відповідальний послух і погодилася лише після слізних прохань сестер і всеношних молитов перед шанованою іконою Божої Матері. Ставши ігуменею, матушка Смарагда, не переставала виявляти глибоке смирення: вона не переїхала до настоятельських покоїв, а залишилась жити у своїй колишній чернечій келії. Незважаючи на високе становище ігумені преподобна продовжувала трудитися нарівні з усіма сестрами.

         На час ігуменства матушки Смарагди випали найбільш трагічні роки історії Ніжинського Введенського монастиря. Лише завдяки милості Божій, духовній мудрості та особливій розсудливості преподобної обитель довгий час продовжувала існувати всупереч затятим нападам безбожників.

         У 1922 р. під час більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей ігуменю Смарагду було заарештовано. Слідчий намагався «вибити» з ігумені свідчення проти сестер і духовенства, але матушка була непохитною. На допитах преподобна поводилася спокійно, з простотою і смиренням відповідала на запитання слідчих, намагаючись відвести гнів радянської влади від монастиря з двомастами насельницями. Після багатогодинних допитів, нелюдських катувань та побоїв матушка Смарагда померла. Черницям дозволили забрати тіло своєї ігумені. Та коли преподобну привезли в монастир для поховання, вона раптом ожила! Але явне чудо не врозумило гонителів, і на ранок сповідницю знову забрали до в’язниці. Незважаючи на повну відсутність складу злочину Суд Революційного Трибуналу, що відбулася 13 травня 1922 р. в місті Чернігові, засудив преподобну Смарагду до трьох років позбавлення волі. Свідченням загальної народної любові до матушки були численні прохання від парафіян ніжинських храмів про її звільнення з в’язниці.

         Після відбуття терміну ув’язнення ігуменя Смарагда повернулась до свого монастиря і відразу ж взялася за ремонт монастирських будівель. Однак відносно спокійне життя сестер обителі тривало недовго. Вже у 1927 р. Ніжинський Введенський монастир було остаточно закрито, його храми і приміщення було передано під артилерійський склад, а черниць примусили розійтися по своїх домівках. Вісімдесят насельниць похилого віку, яким нікуди було повертатися, на чолі з ігуменею Смарагдою переселили до Козелецького Георгіївського чоловічого монастиря.

         У 1930 р. матушку Смарагду було вдруге заарештовано, на цей раз «за антирадянську агітацію». Стареньку ігуменю утримували під вартою у холодній камері, що остаточно підірвало здоров’я преподобної. Слідством складу злочину встановлено не було, і матушку мусили звільнити. Ігуменя Смарагда разом з чотирма сестрами поселилась у м. Козельці на приватній квартирі, де продовжувала свій чернечий подвиг. За спогадами сучасників, преподобна «була земним ангелом, в ній не було нічого земного, мирського, вона була благородна, мовчазна, несла людям мир Христовий».

         Під час Великої Вітчизняної війни, коли з’явилася перша можливість відкривати храми і монастирі, ігуменя Смарагда з сестрами повернулася в свою рідну обитель. Сестри застали монастир у спотвореному вигляді, але знову з благословення матушки взялися за ремонт. Уже восени 1941 р. був відкритий Введенський собор, для якого силами сестер і богомольців були зроблені вікна, двері, іконостас, тощо. В монастирі зібралося вісімнадцять насельниць. Священик монастиря протоієрей Василій Бугаєвський, який дивом врятувався в роки гонінь на Церкву, став звершувати регулярні Богослужіння.

         У вересні 1943 р. Введенський монастир знову був закритий, на цей раз ігуменя Смарагда була змушена переїхати до Чернігова. Матушка оселилася неподалік від Троїце-Іллінського жіночого монастиря. У бесідах з сестрами, які подвизались разом з нею, преподобна часто згадувала про свою рідну Введенську обитель, говорила, що настане час, коли монастирі та храми відкриють, а її останки будуть покоїтися в Ніжині, де пройшла більша частина її життя. Передбачивши свою близьку кончину, ігуменя Смарагда просила поховати її на чернечому кладовищі, при цьому просила, щоб труну закопували неглибоко, оскільки доведеться її двічі переносити. Ці слова були незрозумілі присутнім, але коли 10 січня 1945 р. преподобна Смарагда мирно відійшла до Господа, її прохання виконали.

         У 1969 р. міська влада Чернігова ухвалила рішення закрити монастирське кладовище і влаштувати на його місті парк. Родичам запропонували перенести тіла покійних на щойно відкрите кладовище «Ялівщина». Тоді й згадали пророцтво матушки. Копати довелося недовго, оскільки труна знаходився на глибині всього один метр. Коли монахині закритого Чернігівського Троїцького жіночого монастиря на чолі з майбутньою настоятелькою Єлецького жіночого монастиря м. Чернігова ігуменею Амвросією (Іваненко) відкрили труну преподобної Смарагди, були вражені побаченим – її тіло виявилося нетлінним.

         16 листопада 2011 р. з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира відбулося перепоховання чесних останків колишньої настоятельки Ніжинського Введенського жіночого монастиря ігумені Смарагди з кладовища “Ялівщина” м. Чернігова на територію Ніжинського Введенського жіночого монастиря.

         Преподобна Смарагда Ніжинська через все своє багатостраждальне життя з гідністю пронесла даний їй Богом хрест гонінь, поневірянь, хвороб і страждань. Вона, здавалося б, не робила в своєму житті нічого чудесного і особливого, але перевершила багатьох своїм подвижництвом. Матушка Смарагда, пройшовши крізь горнило випробувань, досягла Небесного Єрусалима – вічного спокою в Царстві Христовому. Свята прикладом свого життя вчить нас, як треба жити вічними істинами в наш час, молитовно зміцнює кожного з нас у несенні свого хреста.

 

Преподобна мати Смарагдо, моли Бога за нас!