Свято на честь Ладинської ікони Пресвятої Богородиці (відео)

11 серпня 2018 р. у день свята на честь Ладинської ікони Пресвятої Богородиці Високопреосвященніший Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент відвідав смт Ладан Прилуцького району. Архіпастир звершив Божественну літургію у соборному храмі колишнього Ладинського Покровського жіночого монастиря.

Його Високопреосвященству співслужили секретар єпархіального управління протоієрей Валерій Дашко, благочинний 1-го Прилуцького округу протоієрей Миколай Котеленець, благочинний Варвинського округу протоієрей Володимир Гав’янець, настоятель храму протоієрей Іоанн Олексик та численне духовенство Ніжинської та сусідніх єпархій.

Після читання Святого Євангелія Високопреосвященніший Архієпископ Климент звернувся до віруючих зі словом повчання.

За літургією була піднесена молитва за мир в Україні.

Після завершення богослужіння відбувся хресний хід з чудотворним образом Пресвятої Богородиці до святого джерела, де відбувся водосвятний молебень.

Історична довідка

Покровський Ладинський жіночий монастир заснований одночасно з Густинським на початку XVII ст. на землях князів Вишневецьких біля с. Ладин (нині смт Ладан Прилуцького району) на високому березі р. Ладинка. Спочатку називався Підгірським і існував як чоловічий.

Після того, як монастир запустів, за його відродження взявся майбутній Київський Митрополит Ісаія (Копинський) при активній підтримці спочатку князя Семена Лика, який надав монастиреві землі (1615), а потім – княгині Раїни Вишневецької (1619). Ісаія (Копинський) викопав із ченцями Євфимієм та Геннадієм печери для проживання, створив невеликий скит, а згодом розпочав зведення церкви. Поряд з оновленою чоловічою обителлю в 1619 р. виник жіночий монастир, його першою ігуменею була сестра Ісаії (Копинського) – Олександра.

Після національно-визвольної війни українського народу 1648 ‑ 1657 рр. гетьман Б. Хмельницький підтвердив права монастиря на належні йому землі і надавав всебічну допомогу обителі.

1735 р. монастир погорів, збереглося лише небагато його речей, зокрема частина бібліотеки. Після пожежі обитель було відновлено за активної участі ігумені Олександри, переведеної сюди з сестер Ніжинського Введенського монастиря. У 1757 р. ігуменя оздобила головну святиню обителі ‑ Чудотворну ікону Ладинської Божої Матері, до якої звідусіль ішли паломники. Славилась у монастирі і цілюща вода із древньої монастирської кринички, яка давала зцілення від хвороб болящим за їхньою вірою і молитвою.

У монастирі було дві церкви: Покровська (кам’яна), збудована в стилі бароко (1763 р.) на місці згорілої дерев’яної, та Миколаївська (сер. XIX ст.) з приділом на честь Вознесіння Господнього (дерев’яна).

1786 р. монастир було закрито, чимало цінних речей було передано в Чернігівську консисторію. У 1817 р. монастир відновили, однак лише як третьорозрядний. У 1823–24 рр. було зведено кам’яну дзвіницю замість дерев’яної.

Наприкінці XIX – поч. XX ст. монастир мав 304 десятини землі, його насельницями були 52 черниці включно з ігуменею, 74 послушниці. При монастирі діяло училище.


Перейти до панелі інструментів