Пасхальне послання Високопреосвященнішого Митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента 2020 р.

Той хто вірує у Мене, якщо і помре, то оживе…
Чи віриш ти у це?
Євангеліє від Іоанна, 11 глава, 25-26 вірші

Возлюблені у Христі пастирі, диякони,
монахи та монахині і всі вірні
чада Ніжинської єпархії!

Вітаю всіх вас найсвятішими у світі словами: «Христос Воскресе!» Серед усіх слів на землі лише ці обіймають собою сенс всього, що називається буттям. Лише той з нас, хто осягнув зміст цих всім відомих слів, насправді усвідомив, що означає бути людиною. І парадокс сучасного світу в тому, що людство знає безліч законів природи, розкрило таїну космосу і структуру небесних галактик, а от відповісти на питання: «Що ж для мене означає те, що Христос Воскрес?», можуть лише одиниці. Цікаво спостерігати, як люди щиро сперечаються про речі глобального масштабу, про політику, про війни, про епідемії, про економічні кризи. Вони впевнені, що в цьому добре розуміються лише тому, що години проводять перед телевізором. Але навіть серед людей церковних не чутно розмов про найголовніше: про те, за що в історії Церкви мільйони християнських мучеників вмирали в неймовірних стражданнях; тисячі преподобних без стороннього примусу позбавляли себе всього, що затуляло для них Христа; що віками спонукало християнських святих не боятись глузувань від світу, аби не позбутись любові Божої. Ця сила, котра завжди надихає християнина – це світло Христового Воскресіння!

Поставши з мертвих, наш Бог — Іісус Христос засвідчив людству, що віднині смерть – це не кінець. За нею розкривається блаженна вічність. Тому і співаємо ми голосно під час Святої Літургії такі переконливі слова Символу віри: «…Чаю воскресения мертвых и жизни будущаго века. Аминь!». З Воскресінням Христовим Життя майбутнього віку стало не мрією, не теорією, а абсолютною реальністю. Від тієї «спасительної, всепразднственної і світлозарної ночі» (7-ма піснь Канону Пасхи) більше людина ніколи не може бути мертвою. Смерть думала, що вбила Іісуса на Хресті, а виявилося, що Іісус своїм Хрестом зруйнував смерть. До того всі, хто вмирали – назавжди зникали в небуття. А віднині всі, хто вмирають, виповнюють на собі пророцтво з Псалтирі: «Не умру, но жив буду и повем дела Господня» (Пс. 117:17). Віднині смерть із лютого й непереможного ворога перетворилася на невеличкий епізод нашого буття, який не припиняє, а навпаки – розкриває це буття у всій повноті вічності.

В Євангелії є розповідь про розмову Іісуса Христа з однією жінкою, котру звали Марфа. Наш Бог сказав цій жінці: «Я є воскресіння і життя; той хто вірує у Мене, якщо і помре, то оживе…». І завершив Він свої слова запитанням: «Чи віриш ти у це?» (Ін. 11:25-26). Як і все в Євангелії, це питання звучало не лише для Марфи, але і для всього людства. Все це урочисте богослужіння, всі вигуки «Христос Воскресе!», вся радість цього свята – це одне велике запитання кожному з нас: ти віриш у те, що якщо і помреш, то неодмінно оживеш??? Багато хто скаже: «Вірую». Але мало слів. На це питання слід відповідати всім своїм життям. Той, хто вірує, що воскресне, зовсім інакше дивиться на земне життя. Той, хто справді вірує у це, обирає лише вічне. А вічне, у переважній більшості, зовсім протилежне земному і тлінному. Преподобний Паїсій Афонський наводить нам такий приклад і говорить: «Є дві суцільно протилежні речі, між якими немає нічого спільного – це людська справедливість та Божа правда. По справедливому буде дати здачі за образу, відстояти свої права у суді. А по Божій правді якщо вдарили тебе по правій щоці, підстав ліву, і якщо хотів хто взяти у тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг» (див. Мф. 5). Людина віруюча дуже часто зовсім незрозуміла для земного світу, бо вона живе категоріями світу небесного. Вірити в Іісуса Христа — це означає щодня обирати лише вічне, святе і нескінченне, лише те, що протилежне гріховному, тлінному і тимчасовому.

Сьогодні ми спостерігаємо дуже складні процеси, котрі турбують людське суспільство. Нова хвороба породила безліч страхів та пересторог. Люди бояться вмерти. Люди бояться всього, бо не знають, де можна підхопити той вірус. Люди уважно слухають, коли їм кажуть, що не йдіть до церкви, не причащайтесь, бо ви можете вмерти. Багато хто й забув, що від Святого Причастя ніяк не можливо вмерти, бо воно є джерелом життя (див. Ін. 6:53). І серед всього цього голосного страху у цю Пасхальну карантинну ніч лунає тихе питання Христа Спасителя до всіх нас: «Той, хто вірує у Мене, якщо і помре, то оживе… Чи віриш ти у це?» (Ін. 11:25-26). Насправді Пасха в наших душах настане не тоді, коли на те вкаже сторінка з церковного календаря. Пасха в наших серцях стане «празником із празників і торжеством із торжеств», коли нарешті в них прозвучить відповідь: «Вірую!». А якщо ж хтось замешкав із цією відповіддю, якщо щось заважає нам прийняти істину Воскресіння, то помолимося ж словами, якими звернувся до Спасителя один чоловік, про котрого дізнаємося з Євангелія: «Вірую, Господи, допоможи моєму невір’ю!» (Мк. 9:24).

Дорогі у Христі брати і сестри! Мабуть, ще ніколи з таким переживанням ми не зустрічали Пасху, як тепер. Бог дав нам всім знову насолодитись радістю цього свята. Тож перше, що слід зробити нам сьогодні – це подякувати Воскреслому з мертвих Іісусу Христу за цей день, який сотворив Господь. Однак не забуваймо про тисячі людей по всьому світу, які зустрічають Пасху у реанімаціях, у стражданнях від хвороби, у смутку від втрати своїх близьких. Тож у цей Святий День помолімось за всіх цих людей, щоб Господь і їх так само утішив і дарував Свою радість, котру ніхто не в змозі відняти (див. Ін. 16:22). Помолімося і за лікарів, щоб Бог укріпив їх і Сам подавав зцілення хворим через лікарські руки.

Нехай Благословення Боже скеровує всіх нас у цей особливий час історії човном віри пропливти всі рифи життєвих випробувань, маючи перед собою яскравий дороговказ – Світло Воскресіння Христового!

Воістину Воскресе Христос!
З побажанням Божого благословення,

+Климент,

Митрополит Ніжинський і Прилуцький
Пасха Христова, 2020 рік.
місто Ніжин