«Чому сім’я священника Ніжинської єпархії, який виховує десять прийомних дітей у Німеччині, стала прикладом для українських біженців», – інтерв’ю клірика Ніжинської єпархії протоієрея Володимира Дребота до Дня усиновлення

Паломництво до Святої Землі у 2010 році назавжди змінило життя протоієрея Володимира Дребота. У себе на Чернігівщині він часто відвідував дитячі інтернати і захотів дізнатися, як виховують сиріт в Ізраїлі. Під час екскурсії запитав про це у місцево гіда. Відповідь неабияк здивувала українського священника. Виявилося, що в Ізраїлі «державних дітей» узагалі немає. Кожну сироту відразу ж всиновлюють близькі чи далекі родичі або вона опиняється у прийомній сім’ї. Такий розрив шаблону змусив добряче замислитися отця Володимира: чому у нас, православних, багато дітей не мають своєї сім’ї, а виховуються в інтернатах?

Повернувшись до дому, священник від роздумів перейшов до справи — при своєму Спасо-Преображенському храмі села Яблунівка Ніжинської єпархії створив сімейний дитячий будинок. За цей час виховав 22 дітей, деякі з них вже одружилися і мають свої сім’ї, інші — навчаються.

«Я вдячний Богу, святим угодникам, а ще вдячний своїм діткам, які завжди мені допомагають. Дуже втішає, коли починаю увечері читати вечірнє правило, а вони прибігають, щоб разом помолитися», — розповідає отець Володимир.

Коли в Україні почалася війна, священник разом із дітьми змушений був виїхати до Німеччини.

«З благословення митрополита Берлінського і Германського Марка РПЦЗ я тимчасово служу у м. Зігені, разом з настоятелем о. Кирилом. Дуже радує моє серце, що багато українців приходять до нас у святий храм. Дякую Господу та Пресвятій Богородиці, що ми жодної святої неділі не були без служби» — говорить священник.

Отець Володимир приїхав до Німеччини у середині березня і відразу привернула до себе увагу. Усі, хто приходить до нього у гості, знайомляться з його сім’єю, завжди запитують — як йому самотужки вдається виховувати десятьох дітей? Чому у них вдома завжди чисто, а хлопчики та дівчатка його слухаються, охайно виглядають та старанно вчать уроки? Отець Володимир запевнює, що у нього немає ніяких педагогічних секретів.

«Один зі святих угодників Божих сказав — краще повчати своїми справами. Ми живемо у такий час, коли діти кажуть, що вони й без нас багато чого вже знають. Про віру зараз дуже тяжко говорити, краще жити так, щоб з нами хотіли спілкуватися і разом молитися. Це буде найкраще навчання. Така моя порада для кожної сім’ї. Якщо ми не любимо, що діти довго сидять з телефоном, а самі робимо так само, то вони нас не почують. Коли хочемо, щоб вони прибирали за собою, а ми їм не показуємо приклад, то вони теж це робити не будуть. Якщо ми не чуємо дітей, то і вони нас не почують. Треба частіше з ними говорити. Не тільки про те, що нам хочеться, а і про те, що подобається їм. Вони живуть у своєму світі, і у них є свої захоплення, проблеми та радості», — ділиться отець Володимир.

Священник розповідає, що коли ще вони жили в Україні він кожної п’ятниці влаштовував для дітей маленьку дискотеку. Завдяки їй дізнавався, що слухають і чим живуть його вихованці, веселився разом із ними. І вже на вихідних діти не просилися піти кудись погуляти, а йшли разом із батьком до церкви.

«У нашій сім’ї ми відчуваємо радість послуху, бо розуміємо одне одного. Я раджу усім щовечора зібратися разом, помолитися, подякувати за минулий день і попросити вибачення. Насамперед просити вибачення повинні батьки, тоді й діти будуть так робити. Кожного вечора сім’я повинна лягти спати у мирі. Я бажаю усім терпіння та смирення і хочу, щоб кожна сирітка знайшла свій прихисток і покров Божої Матері», — говорить отець Володимир.

30 вересня, у день молитви за сиріт, він просить у Бога, щоб усі діти знайшли свої родини та зростали у батьківській любові.