Православна Церква Америки заявила: визнає і підтримує Митрополита Онуфрія як канонічного Предстоятеля УПЦ

У понеділок, 28 січня 2019 року, Його Блаженство, Митрополит Тихон і члени Священного Синоду Єпископів Православної Церкви в Америці випустили архіпастирський Лист, в якому йдеться про стан Церкви в Україні й пов’язані з цим питання, як було вирішено, під час осінньої сесії Священного Синоду 23-25 ​​жовтня 2018 року.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує текст Листа повністю.

Архіпастирський лист Священного Синоду Єпископів Православної Церкви в Америці

Про стан церкви в Україні

Духовенству, Чернецтву і Вірним Православної Церкви в Америці,

Священний Синод Єпископів направляє цей архіпастирський лист нашій пастві, щоб дати орієнтир щодо поточних подій в світовому Православ’ї, які можуть викликати питання, плутанину або навіть скандал в наших громадах в Північній Америці. Безпосередньою причиною цих питань, плутанини і скандалу є недавні події в Україні. Ширша причина плутанини і нерозуміння може бути також виявлена ​​в основних розбіжності з приводу еклезіології, територіальної юрисдикції і канонічних принципів, які продовжують виникати не тільки стосовно України, але й інших географічних областей.

При написанні цього архіпастирського листа ми не намагаємося вирішувати ані прямі, ані широкомасштабні причини цих криз, тому що таке рішення має базуватися на соборному і синодальному процесі, наявного в церковній традиції. Процесу, який перед лицем Ситуації в Україні був підтриманий іншими Православними Церквами, і який щиро підтримує і наш Священний Синод. Перш за все, мета цього листа полягає в тому, щоб дати нашому духовенству і віруючим деякий орієнтир і перспективу щодо того, який вплив ці глобальні проблеми мають на наші місцеві спільноти в Північній Америці. Ми, звичайно, будемо вдячні, якщо наші слова будуть сприяти глобальному обговоренню цих питань.

Будь-який такий внесок може ґрунтуватися тільки на нашому власному досвіді як Православної Церкви в Америці. Ми нагадуємо нашим віруючим, що усунення канонічних аномалій на наших землях було і залишається важким і постійним завданням. Хоча це завдання не є самоціллю, подолання цих аномалій послужить підтримці нашій повній єдності і спілкуванню з православними християнами у всьому світі. Хоча Томос автокефалії дійсно був наданий нашій Церкві як засіб придушення скандальних церковних розбіжностей, він також був наданий як засіб побудови мирного і творчого церковного життя з іншими Православними Церквами в Північній Америці. Дар автокефалії не був декларацією незалежності, виразом націоналізму або виправданням ізоляціонізму, а скоріше закликом до апостольського, місіонерського та душпастирського виконання Євангелія.

Розмірковуючи про важкі проблеми, з якими стикається універсальна Церква, давайте будемо натхнені Божими благословеннями на наші скромні зусилля, спрямовані на встановлення єдності в Північній Америці. Давайте пам’ятати, що канонічна традиція Святого Православ’я – це не зброя, яку потрібно використовувати для завоювання, а засіб для лікування людських душ. Давайте пам’ятати, що вирішення питань церковної юрисдикції, як в Північній Америці, так і в усьому світі, не має вирішуватися в сфері правових спорів чи шляхом втручання уряду, а в дусі покори і лагідності, пропонованого нашим Господом Іісусом Христом. Якщо нинішні ускладнення здаються нерозв’язними, давайте згадаємо, що «те, що неможливо людям, можливо Богу» (Луки 18:27).

Церковна ситуація в Україні вже була розглянута Його Блаженством Митрополитом Тихоном в його листі від 26 вересня 2019 року. З тих пір відбулися подальші події. Зокрема, повний розрив спілкування Московського Патріархату з Вселенським Патріархом. Створення Константинопольським Патріархатом церковного органу, що складається з двох розкольницьких груп, скликання «Ради Об’єднання», який визнав ці групи новим і унікальним органом і який також обрав для нього митрополита для Києва, а зовсім недавно Константинопольський Патріархат проголосив форму автокефалії для цього нового органу.

Ми, члени Священного Синоду Єпископів Православної Церкви в Америці, висловлюємо глибоку скорботу і жаль з приводу цих подій і, зокрема, через розрив в спілкуванні між Московською Церквою і Константинопольською Церквою. Ми щиро сподіваємося і старанно молимося про те, щоб знайти шлях для відновлення Причастя, який узгоджується як з Євангелієм нашого Господа Іісуса Христа, так і зі Священними Канонами Церкви, встановленими Отцями, які захищали і сприяли єдності Церква крізь століття.

У світлі вищезазначених нових подій за допомогою цього пастирського листа ми знову підтверджуємо сутність і зміст Його Блаженства, листи митрополита Тихона, щоб продемонструвати нашу прихильність підтримці єдності в Церкві, ми висловлюємо наше бажання і намір підтримувати повне спілкування з усіма загальновизнаними автокефальними Православними Церквами. Ми закликаємо наше духовенство і віруючих гаряче підносити молитви про відновлення єдності православних християн в Україні та вирішенні всіх розколів відповідно з канонічними традиціями і дисципліною Церкви. Ми також нагадуємо нашому духовенству і віруючим, що саме народ України, наші брати у Христі, страждають від наслідків більш широких церковних конфліктів, і саме за них, зокрема, ми будемо пропонувати молитися.

Крім того, ми закликаємо наше духовенство і віруючих підносити гарячі молитви, щоб єдність і спілкування підтримувалися в повноті Православної Церкви по всьому світу. Згадуючи слова святого Кипріяна Карфагенського: «…і це єдність, якої ми повинні твердо дотримуватися і стверджувати, особливо ті з нас, хто є єпископами, які головують у Церкві, що ми можемо також довести, що єпископ єдиний і нероздільний». Ми щиро сподіваємося, що Його Святість Вселенський Патріарх Варфоломій у союзі зі своїми братами, Предстоятелями Церков, ініціює соборний процес. Таким чином, загальноцерковна дискусія про першість і синодальність може вестися поза контекстом цього конкретного церковного спору. Що стосується Церкви в Україні, то Архієрейський Синод визначив:

• Продовжувати визнавати і підтримувати митрополита Онуфрія в якості канонічного глави і Предстоятеля Української Православної Церкви;
• з деякими з наших сестринських Церков відмовити у визнанні Православної Церкви України;
• не вносити ніяких змін в диптихи, відзначаючи, що Православної Церкви в Америці офіційно не пропонувалося вносити такі зміни;
• підтримувати спілкування між духовенством і віруючими всіх канонічних православних юрисдикцій в Північній Америці і направляти будь-які конкретні питання, що стосуються святкування духовенства, місцевим єпархіальним єпископам; а також
• щоб наше духовенство і віруючі зберігали тверезість і стриманість в будь-яких публічних обговореннях цих питань.

В якості останньої настанови ми щиро нагадуємо слово святих Отців: «Не дозволяйте розколів церков». Але навіть більш того, ми охоче приймаємо і підтримуємо це застереження, тому що ми слідуємо за Отцями Церкви, які закликали нас до єдності з тими, хто дотримуються однакових доктрин з нами. Ми ревно охороняємо цю єдність з усіма, хто сповідує православну віру. Ніщо не може бути приємнішим для Господа, який жадав єдності Своїх учнів, ніж споглядати Його вірних людей, відокремлених один від одного дуже великою різноманітністю місць, історії, культур і мов, але пов’язаних єдністю любові у Єдиному Тілі Христовому.

Оскільки пастори довіряють паству Православної Церкви в Америці, ми не можемо не діяти і допустити, щоб віруючі були розділені на фракції. Давайте всі старанно постараємося порахувати все, що є вторинним по відношенню до єдності, до якого ми покликані, і, перш за все, давайте всі будемо піклуватися про єдність Святої Православної Церкви Христа в Америці і в усьому світі, щоб вона не стала розділеною, щоб вона не ослабла, її завдання проголошувати Євангеліє до кінця світу. Як Господь молиться (Ін. 17: 19-21): «Я молюся не тільки за них, а й за тих, хто повірить в Мене через своє слово; щоб вони всі були єдині, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі; щоб вони також були єдині в Нас, щоб світ повірив, що Ти послав Мене», – і ми теж молимося.